ЖИТТЯ "ПІД НІМЦЯМИ"

ОКУПАЦІЯ

   Фрагмент відео екскурсії, яку проводить О.А. Савчук, учитель Краматорської української гімназії, дивись за посиланням: https://youtu.be/lVwavOIcmUM.

   Життя в окупації

Історія України у Другій світовій війні - це історія окупації. Переважна більшість населення України, понад 30 млн., спробувала смак життя "під німцем". Наприкінці восени 1941 року розгорнуто цивільні органи окупаційної влади. Культурна та релігійна активність українців на початку нацистської окупації була пов'язана з діяльністю членів похідних груп ОУН. Найраніше вони потрапили до Житомира та Вінниці, де включилися в роботу адміністративних і культурних установ. Але після закріплення німецької влади розвиток українського національного життя було придушено. Початок 1942 року пройшов під знаком арештів і розстрілів інтелігенції.

   Розділена Україна

У 1941 році нацисти разом із союзниками розчленували українські землі на декілька адміністративно-територіальних утворень:

-Трансністрія, що стала частиною Румунії (центр - Одеса, губернатор - Георге Алексіяну).

-Дистрикт "Галичина" в складі польського Генерал-губернаторства (центр - Львів, губернатор - Отто Вехтер).

-Райхскомісаріат "Україна" (центр - Рівне, райхскомісар - Еріх Кох).

-Зона військової адміністрації (Чернігівська, Сумська, Харківська, Сталінська (нині - Донецька), Ворошиловградська (нині - Луганська) області). У цих районах вищим територіальним органом влади оголошено Вермахт.

-Кримський півострів номінально перебував під цивільним управлінням як складова частина Райхскомісаріату, але фактично під військовим як ближній тил Вермахту в 1941-1942 та 1944 рр.

-Закарпаття ще з березня 1939 року входило до складу Угорщини під назвою "Підкарпатська територія" з центром у м.Ужгород.

   Терор та голод

Для ліквідації євреїв, циган та комуністів нацисти створили спеціальні підрозділи із членів СС та гестапо - айнзацгрупи. Українці не підлягали негайному винищенню, але політика расової сегрегації та геноциду також зачепила їх. З'явилися крамниці, ресторани "лише для німців", у містах відводили для них цілі житлові масиви. Киянам заборонили селитися на Печерську та деяких інших районах міста... Гітлер прагнув зменшити кількість споживачів сільськогосподарської продукції. Тож у листопаді 1941 року на таємній нараді у Східній Пруссії він прийняв рішення про організацію штучного голоду в Україні. Внаслідок цього населення міст скоротилося на 53 %. Федір Пігідо-Правобережний згадував: "Зима прийшла сувора, холодна. В містах хліба не було. Приділ хліба лише в Києві - сто грамів на день якоїсь суміші просяного борошна з лушпинами - не давав можливості підтримувати життя. М'яса і товщу, звичайно, населення не одержувало; купувати ж на чорному ринку мали можливість лише спекулянти. Починалось так зване "мішочництво", починалось масове вимирання інтелігенції".