ВИГНАННЯ НАЦИСТІВ

ЧОТИРИ УКРАЇНСЬКІ ФРОНТИ

   Фрагмент відео екскурсії, яку проводить учитель історії Краматорської української гімназії О.А. Савчук, дивись за посиланням: https://youtu.be/FgjlKOgnkZw;

 https://youtu.be/4A2SHjBRl-A

   Лівобережжя

   Вигнання нацистських окупантів з України почалося взимку 1942/1943 рр. 
 18 грудня 1942 року Червона армія увійшла в перше українське село Півнівка на Луганщині. У січні-березні 1943 року радянські війська майже прорвалися до Дніпра, але розвинути свій успіх не змогли - Вермахт перейшов у контрнаступ і відкинув ворога на схід. Влітку червоноармійці відновили наступ: впродовж липня - вересня 1943 року витіснили частину Вермахту з Лівобережної України за Дніпро.

   Чорна піхота

Наступ вимагав людських ресурсів, тож радянське командування створює польові військкомати і розпочинає тотальну мобілізацію українців. Більшість призваних становили хлопці, які за часи окупації підросли до призовного віку, а також старі та солдати, що опинилися у 1941 році в німецькому полоні і повернулися додому. Новобранців без належної військової підготовки використовували як "гарматне м'ясо", адже комуністичний режим усіх, хто опинився на окупованій нацистами території, розцінював як зрадників. У бій їх часто слали навіть без зброї (1 гвинтівка на 5-10 осіб), у цивільному одязі. Так ті отримали характерні назви: "піджачники", "чорножупанники", "чорнобушлатники", але переважно "чорносвитники" і, нарешті, "чорна піхота". Станом на 10 жовтня 1943 року у Чернігівській, Київській та Полтавській областях мобілізували 9 тисяч 16-17-річних призовників. Ці юнаки гинули першими.

  Битва за Дніпро

Одна із найкривавіших битв Другої світової війни розгорнулася на фронті протяжністю 750 км і тривала впродовж вересня - грудня 1943 року. Втрати радянських військ обчислюються сотнями тисяч вбитих і поранених.  20 жовтня 1943 року на основі військових з'єднань Червоної армії, які вели бойові дії на території України, сформували чотири Українські фронти. Надалі їх комплектували передусім українцями, яких мобілізували під час просування Червоної армії на захід. З лютого 1943 року до жовтня 1944 року лави Червоної армії поповнили майже 3,7 млн. бійців з України. Сталін наказав будь-якою ціною взяти Київ до 7 листопада - річниці Жовтневого перевороту, і радянське командування кидало в бій усі наявні сили, не рахуючись із втратами. Київ звільнили 6 листопада 1943 року ціною щонайменше 380 тисяч солдатських життів. Серед них - приблизно 350-370 тисяч насильно мобілізованих "чорносвітників".

   Правобережжя

1943 рік Червона армія почала серією з дев'яти послідовних наступальних операцій на Правобережній Україні та у Криму. Вермахт зазнав нищівних поразок і відступив по всій лінії фронту. Особливо запеклі бої розгорнулися в районі Корсуня, Ковеля, Тернополя, Кам'янець-Подільського, Севастополя. У травні 1944 року німецькі війська були остаточно вибиті з Правобережної України та Криму. Чергову серію потужних ударів по позиціях Вермахту Червона армія завдала влітку - восени 1944 року. Трагічною сторінкою цих подій стали бої у так званому Бродівському котлі, де один проти одного билися українці дивізії "Галичина" та 1-го Українського фронту. Німці не змогли зупинити радянський наступ, і 28 жовтня 1944 року відійшли за межі України.